Главная » Юридические науки » Гражданское право » Учебная работа № 76238. "Защита прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД

Учебная работа № 76238. «Защита прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Загрузка...
Контрольные рефераты

Учебная работа № 76238. «Защита прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД


Тип работы: Курсовая теория
Предмет: Гражданское право
Страниц: 36
Год написания: 2014
СОДЕРЖАНИЕ
Введение 3
Глава 1. Общая характеристика института защиты прав потребителей 5
1.1. Понятие и значение института защиты прав потребителей 5
1.2. История защиты прав потребителей 6
Глава 2. Элементы правоотношения при защите прав потребителей 10
2.1. Субъекты и объекты правоотношения 10
2.2. Содержание правоотношения при защите прав потребителей 11
Глава 3. Особенности правооотношений защиты прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД 14
3.1. Обеспечение прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД 14
3.2. Деятельность ОВД в защите прав потребителей 16
3.3. Формы защиты прав потребителя в деятельности ОВД 19
Заключение 30
Список использованной литературы 32
Приложения 35
Стоимость данной учебной работы: 630 руб.Учебная работа №   76238.  "Защита прав потребителей при продаже товаров в деятельности ОВД
Форма заказа готовой работы

    Укажите Ваш e-mail (обязательно)! ПРОВЕРЯЙТЕ пожалуйста правильность написания своего адреса!

    Укажите № работы и вариант


    Соглашение * (обязательно) Федеральный закон ФЗ-152 от 07.02.2017 N 13-ФЗ
    Я ознакомился с Пользовательским соглашением и даю согласие на обработку своих персональных данных.


    Подтвердите, что Вы не бот

    Выдержка из похожей работы

    та прийнятих у 1926-1928 рр,кримінальних кодексах про заходи щодо
    затримання злочинця нічого не говорилося, що внесло неозначенність у це
    питання,Розуміння даного питання було таким:


    Якщо при затриманні
    злочинця йому заподіяна шкода з перевищенням мір, необхідних для затримання, то
    покарання настає не за статтями про відповідальність за перевищення меж
    необхідної оборони, а як за звичайний злочин проти життя і здоров’я,3

    Ясність внес Пленум Верховного Суду СРСР від 23 жовтня 1956р., що у п.
    5 постанови роз’яснив: «… дії, застосовані потерпілим або іншими
    особами щодо затримання злочинця з метою доставки його у відповідні органи
    влади, як правомірні, прирівнюються до необхідної оборони» 4.
    Кримінальний кодекс уРСР у ч,3 ст,15 встановив, що дії здійснені потерпілими
    та іншими особами безпосередно після здійснення посягання з метою затримання
    злочинця є правомірними і прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були
    необхідні для затримання і відповідали небезпеці посягання та обстановки
    затримання злочинця.

              у ст,16 указу Президії Верховної
    Ради СРСР від 26 липня 1966р,«Про підсилення відповідальності за хуліганство»
    говориться, що «дії громадян, спрямовані на припинення злочинних посягань і
    затримання злочинця, є правомірними і не тягнуть за собою кримінальної або
    іншої відповідальності, навіть якщо цими діями була вимушене, заподіяна шкода
    злочинцю».

         Виходячи з цих норм, можна зробити висновок, що певний крок в
    області правового регулювання діяльності громадян, направленої на припинення,
    попередження злочинів був зроблений.

         Заходи щодо затриманню злочинця та захисні дії дуже схожі між
    собою,Оборона і затримання мають активний характер і єдину мету – попередження
    і припинення нанесення шкоди інтересам, охоронюваним законом,Відокремлювальна
    особливість заходів затримання та захисних дій перебує у тому, що перші мають
    більш широкі межі у часі, тобто право на необхідну оборону виникає в момент
    появи реальної загрози нападу, а право на затримання може виникнути до появи
    права на необхідну оборону (приготування, замах).

    Затримання і його місце у системі заходів обмеження
    свободи.

              Затримання
    — короткочасне позбавлення волі особи, підозрюваного у здійсненні злочину, без
    санкції прокурора і постанови суду.

              Затримання
    заподіює певні моральні страждання та істотні обмеження у правах (обмеження у
    спілкуванні, розпорядженні майном, пересування, підтвердження обшуку, підрив
    репутації, як у трудовому колективі, так і у суспільстві).

              Враховуючи
    все це, необхідно пам’ятати, що до затримання треба вдаватися тільки у
    виняткових випадках і на вагомих підставах,Іншими словами затримання повинно
    бути законним і обгрунтованим.

              При
    затриманні, протягом 72 годин господарем положення є міліція,Підозрюваний,
    позбавлений юридичної допомоги з боку захисника, не може отримати тямущу
    юридичну пораду, дух його зломлен, нерідко людина знаходиться у повній
    розгубленності, особливо якщо він дійсно не винуват,А в
    результаті він дасть  неточні показання, часто оговорює себе або подає
    неправдиву інформацію, яка перекручує обставини діла.

              у ст,1
    Положення про короткочасне затримання осіб, що підозрюються в здійсненні
    злочину, зазначені мета затримання:

    1) З’ясування причетності затриманого до злочину;

    2) Розв’язування питання про застосування до нього запобіжних заходів
    утримання під вартою;

              Однак мета
    затримання визначені не зовсім точно, адже усі ці питання можна з’ясувати і без
    затримання (кінцево, коли людина затримана, то з’ясовувати їх більш зручно і
    легше),На мій погляд, цілі затримання необхідно формулювати у більш вузькому
    змісті»